- турчання
- —————————————————————————————турча́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
турчання — я, с. Дія за знач. турчати і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
затуркати — I аю, аєш і затурча/ти, чу/, чи/ш, док. 1) Почати туркати, турчати, видавати туркотливі звуки (зазвичай про горлиць). 2) Почати утворювати звуки, подібні до турчання. 3) перен., розм. Заговорити безперервно, скоромовкою. II див. затуркувати … Український тлумачний словник